Валентина Бондаренко

  Історична Довідка про село великі Кринки.

  Великі Кринки - село Глобинського району Полтавської області, центр сільської Ради народних депутатів, якій також підпорядковані села Весела Долина, Сіренки, Шевченки та селище Степове. 
Населення 2570 чол.
Площа 9,51 км?
  Село розташоване на горбистій місцевості лісостепової зони Полтавщини за 22 км від райцентру та за 25 км від залізничної станції Глобине. 
  Раніше по території села протікала річка Крива Руда (місцева назва Кринка), але в результаті невдалих меліоративних заходів власників цих територій, річка пересохла місцями, залишивши сьогоднішнім мешканцям мальовничі ставки, що є окрасою, гордістю кринчан і місцем відпочинку та рибалки. 
  Історики краю стверджують, що слобідка Кринки поселена на початку 18 століття лубенським полковим суддею Дем'яном Булюбашем, сином чигирин-дібрівського полковника Івана Булюбаша - на землях, захоплених ним у шушвалівських козаків. Однак, на окраїні села знайдені поховання часів Київської Русі.
  На час перепису 1781 відносилася до Остап'ївської сотні Миргородського полку та Жовнинської сотні Лубенського полку. З 1787 року слобідка Кринки входила до Говтвянського повіту Київського намісництва і належала прем'єр-майору Івану Базилевському з братами, сумнозвісні пани, про яких розповідається в відомій народній пісні-думі «Про повстання в селі Турбаї»: 
  «Од Турбаїв до Вергунів покопані шанці —
Як побили Базилевців у п'ятницю вранці.
Ой на горі вогонь горить, а в долині димно, —
Як побили Базилевців — усім панам дивно…»
  Після смерті Івана та Степана Базилевських (вони були вбиті повстанцями) село було власністю Григорія та Федора Базилевських, потім синів Федора.
Турбаївське повстання 1789 - 1793 мало великий вплив на всі навколишні села. Кринківці брали безпосередню участь у повстанні, ця подія дотепер в пам'яті жителів і переповідається з покоління в покоління, що безумовно є предметом гордості за своїх предків, які відмовились терпіти жорстокі приниження та свавілля господарів.
  Пізніше село Великі Кринки було продане капітанові Андрію Кулябку. Хутір Битяги - полковникові К.П.Битяговському, у 2 пол. 18 століття - його дружині К.П.Битяговській (правнучці гетьмана Данила Апостола). 
  З 1802 Великі Кринки - у складі Кременчуцького повіту. На час перепису 1859 року у Великих Кринках - 215 дворів, 1267 жителів, дві дерев'яні церкви - Покровська (1800) та Преображенська (1801), селітряний і винокурний заводи, один ярмарок на рік. У 1867 році віркрито земське училище (один учитель, 50 учнів), на початку 20 століття - 2 вчителі, законоучитель, викладач співів, понад 100 учнів. 1892 році училище відкрите й у Малих Кринках. Крім того, при Покровській церкві (нова дерев'яна, збудована 1860 року) діяла церковнопарафіяльна жіноча школа. За даними перепису 1900 року у Великих Кринках - 306 дворів, 1408 жителів, 2 ярмарки на рік. В 1910 році у Великих Кринках - 304 господарства, 1887 жителів, маслобійня та млин з гасовими двигунами. У Малих Кринках — 217 господарств, 1489 жителів, паровий млин.
  В січні 1918 року проголошено радянську владу. З 7.03 1923 територія Кринківщини увійшла до складу Глобинського району Кременчуцького округу. На 7.09.1923р. на території теперішньої Кринківської сільради було три: Кринківська сільрада - с. Великі Кринки з хуторами Кринки та Ястребівщина, 2733 жителі; Бетягівська (Битягівська) сільрада - с. Битягівщина, села і хутори - Лукашівка, Новоселівка, Починки, Самійленки, 1428 жителів, Малокринківська сільрада - с. Малі Кринки з хуторами і селами -Луки, Малами, Часниківщина, Яновщина; 2435 жителів.
  В 1926 році у Великих Кринках - 459 дворів, 2394 жителі. 26.08.1928р. створено Великокринківський район із частин Глобинського, Манжеліївського і Семенівського районів. У тому ж році тут організоване машинно-тракторне товариство 'Незаможник' та птахівничо-кооперативне товариство 'Своя праця', у 1928 році - садово-виноградно-пасічне кооперативне товариство. На початку 1930 року у В-Кринках організовуються ТСОЗи 'Згода', 'Дружна сім'я', їм. Г.І.Петровського, 'Пролетар', на базі яких створилися колгоспи. 
  2.09.1930 В-Кринківський район ліквідовано, а його територію віднесено до Глобинського району. 22.01.1935 року - знову створено В-Кринківський район тоді в складі Харківської області, а з 22.09.1937року - у новоутвореній Полтавській області.
В 1939 році у В-Кринках - 1799 жителів. У роки німецько-фашистської окупації (13.09.1941 -26.09.1943) гітлерівці стратили 225 жителів Великокринківського району. На території Кринківської сільради діяла партизанська група.
  У травні 1942р. гітлерівці схопили і стратили лікаря з військовополонених М.І. Колосова - легендарну особу, що залишився в пам'яті кринчан і хорошим лікарем, і сміливою та непокірною людиною, і романтичним героєм.
У 1950 році об’єднано колгоспи ім. С.М.Будьонного та ім. К.Є Ворошилова в один під іменем останнього, який з 1955 року називався 'Росія ', а з 1963 року - ім. М.Горького. 25.07.1959р. В-Долинську і Кринківську сільради об’єднано в одну Кринківську з центром у селі Великі Кринки. 26.10.1962 р. села Бетяги, В-Кринки і М-Кринки об’єднано в село Великі Кринки. 30.12 того ж року територію В-Кринківського району віднесено до складу Глобинського району.
  В своїй новій історії Великі Кринки переживали, як і багато інших населених пунктів України, і розквіт, і занепад, але родюча земля, працьовиті люди, гордий непокірливий козацький дух кринчан - запорука того, що черговому розквіту БУТИ! І злету як матеріальному, так і духовному БУТИ!