|
Карачевський ОсипМатеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Зміни шаблонів/файлів цієї версії http://uk.wikipedia.... title='Довідка:Перевірка сторінки' class='mw-redirect'>очікують на перевірку.
Стабільна версія була перевірена 23 березня 2013.
Карачевський Осип Іванович (http://uk.wikipedia.... title='Псевдо' class='mw-redirect'>псевдо: — «Свобода», «Юзик») (* http://uk.wikipedia.... title='6 березня'>6 березня http://uk.wikipedia.... title='1905'>1905, с.http://uk.wikipedia.... title='Держів'>Держів, http://uk.wikipedia.... title='Миколаївський район (Львівська область)'>Миколаївський район, http://uk.wikipedia.... title='Львівська область'>Львівська область — † http://uk.wikipedia.... title='1944'>1944, http://uk.wikipedia.... title='Гіссен'>Гіссен, http://uk.wikipedia.... title='Третій Рейх'>Третій Рейх) — діяч http://uk.wikipedia.... title='ОУН' class='mw-redirect'>ОУН, член командного штабу http://uk.wikipedia.... title='Карпатська Січ' class='mw-redirect'>Карпатської Січі, керівник старшинської школи ОУН в http://uk.wikipedia.... title='Турковичі' class='mw-redirect'>Турковичах на http://uk.wikipedia.... title='Холмщина'>Холмщині.
Дитинство. ЮністьНародився http://uk.wikipedia.... title='6 березня'>6 березня http://uk.wikipedia.... title='1905'>1905 у селі http://uk.wikipedia.... title='Держів'>Держів (тепер http://uk.wikipedia.... title='Миколаївський район (Львівська область)'>Миколаївського району http://uk.wikipedia.... title='Львівська область'>Львівської області. Член Пласту — 5 курінь ім.кн. Ярослава Осмомисла (Стрий), 2 курінь http://uk.wikipedia.... title='Червона Калина (пластовий курінь)'>УСП Загін «Червона Калина». Початок політичної діяльностіНа спротив польській окупаційній політиці на Західній Україні масово виникають молодіжні організації — Група української державницької молоді на чолі зі http://uk.wikipedia.... title='Степан Охримович' class='mw-redirect'>Степаном Охримовичем, http://uk.wikipedia.... title='Юліан Вассиян' class='mw-redirect'>Юліаном Вассияном, http://uk.wikipedia.... title='Іван Ґабрусевич' class='mw-redirect'>Іваном Ґабрусевичем, http://uk.wikipedia.... title='Богдан Кравців' class='mw-redirect'>Богданом Кравцівим та Організація вищих клясів українських гімназій. У Стрию її очолювали http://uk.wikipedia.... title='Степан Бандера' class='mw-redirect'>Степан Бандера, http://uk.wikipedia.... title='Олекса Гасин' class='mw-redirect'>Олекса Гасин, Степан Новицький, http://uk.wikipedia.... title='Осип Карачевський' class='mw-redirect'>Осип Карачевський і http://uk.wikipedia.... title='Дмитро Яців' class='mw-redirect'>Дмитро Яців. У http://uk.wikipedia.... title='1926'>1926 вони об'єдналися у http://uk.wikipedia.... title='Союз української націоналістичної молоді'>Союз української націоналістичної молоді. Згодом Карачевський став членом http://uk.wikipedia.... title='ОУН' class='mw-redirect'>ОУН.http://uk.wikipedia....>[1] Служив у польській армії в чині поручника. Карпатська Січ (березень 1939)У http://uk.wikipedia.... title='1939'>1939 році член командного штабу http://uk.wikipedia.... title='Карпатська Січ' class='mw-redirect'>Карпатської Січі, командир сотні, яка воювала проти угорської армії біля села http://uk.wikipedia.... title='Горбок'>Горбок (колишня назва Шаркадь) http://uk.wikipedia.... title='Іршавський район'>Іршавського району. Головнокомандувач національної оборони Карпатської України http://uk.wikipedia.... title='Єфремов Сергій Федорович'>Сергій Єфремов описав бій загону під керівництвом Осипа Кричевського у своїх спогадах:
http://uk.wikipedia.... title='Військові Відділи Націоналістів'>Військові Відділи Націоналістів (літо 1939) і Польська кампанія (1939)В липні 1939 року групу колишніх вояків http://uk.wikipedia.... title='Карпатська Січ' class='mw-redirect'>Карпатської Січі, яких за сприяння німецької сторони було звільнено з угорського табору в Ньїредьгазі, перевели до казарм навчально-тренувального табору «Кріпенау», який розміщувався у Дахштайнських горах та був замаскований під курси спортивних тренувань для гірських фермерів. 5 липня у таборі під керівництвом http://uk.wikipedia.... title='Мізерний Василь'>Василя Мізерного, Осипа Карачевського, Івана Стебельського, Павла Сосновського, Івана Свистуна, Романа Лебедовича та Якова Маковецького розпочалися військові виправи. http://uk.wikipedia....>[3]http://uk.wikipedia....>[4]. Наприкінці серпня 1939 року у місті Брук-на-Ляйті відбулося остаточне оформлення структури Військових відділів націоналістів (ВВН), відомих також, як Легіон Сушка, від прізвища командира http://uk.wikipedia.... title='Сушко Роман' class='mw-redirect'>Романа Сушка. Легіон було розділено на два курені (батальйони), які складалися з 2 сотень (рот), котрі поділялися на 2 чоти (взводи), до складу яких у свою чергу входило по 2 рої (відділення) та чотири ланки: розвідувальна, саперна (піонерська), зв'язку та санітарна. Особовий склад рою налічував 13 вояків, а кожна ланка — 5 (санітарна — 2). Таким чином чота складалася з 56 стрільців, поручника-чотового та його заступника, на озброєнні чоти було 47 гвинтівок, 3 кулемети, по дві гранати, 56 револьверів калібру 9 мм та 6 автоматівhttp://uk.wikipedia....>[5]. Крім того у складі Легіону було організовано загін велосипедистівhttp://uk.wikipedia....>[6]. Командиром першого куреня став Осип Карачевський, командиром другого — поручник Євген Гутович («Норим»). Командирами інших підрозділів стали колишні старшини http://uk.wikipedia.... title='Карпатська Січ' class='mw-redirect'>Карпатської Січі, колишні діячі http://uk.wikipedia.... title='УВО' class='mw-redirect'>УВО та члени Військової референтури http://uk.wikipedia.... title='ОУН' class='mw-redirect'>ОУН в Галичині: http://uk.wikipedia.... title='Кедюлич Іван'>Іван Кедюлич (командир 1-ї чоти першої сотні куреня Карачевського), поручник Щуровський (командир 2-ї чоти), Тарас Станько (командир 4-ї чоти)http://uk.wikipedia....>[7]. На початку війни легіон вирушив з німецькою армією через Словаччину на Польщу. Коли німці віддали Галичину СССР згідно з http://uk.wikipedia.... title='Пакт Молотова-Ріббентропа' class='mw-redirect'>пактом Молотова-Ріббентропа, німецька армія відійшла за ріку http://uk.wikipedia.... title='Сян'>Сян, «Свободі» було доручено ліквідувати залишкики польської армії, яка пробивалася через Лемківщину на Словаччину. Згодом легіон перейшов до Криниці і частково до Закопаного, де їх в грудні 1939 року було роззброєно і демобілізовано. Не сповнилися тоді мрії Осипа на чолі українських військових відділів вмарширувати до Львова. Друга світова війнаЗ http://uk.wikipedia.... title='10 березня'>10 березня http://uk.wikipedia.... title='1940'>1940 — керівник відділу військового навчання повстанського штабу ОУН, керівник старшинської школи ОУН в http://uk.wikipedia.... title='Турковичі' class='mw-redirect'>Турковичах на http://uk.wikipedia.... title='Холмщина'>Холмщині (осінь http://uk.wikipedia.... title='1940'>1940), викладач на старшинських курсах ОУН у Кракові (1940–1941).
Петро Дужий згадував про Карачевського:
Після організації Міністерством оборони http://uk.wikipedia.... title='УДП' class='mw-redirect'>УДП в липні http://uk.wikipedia.... title='1941'>1941 двох військових шкіл, очолив підстаршинську школу в http://uk.wikipedia.... title='Поморяни'>Поморянах. Працівник військової референтури Проводу ОУН. Автор підручника «Партизанка».http://uk.wikipedia....>[10] Заарештований німцями і ув'язнений в концтабір http://uk.wikipedia.... title='Аушвіц'>Аушвіц, де і загинув в кінці http://uk.wikipedia.... title='1944'>1944 чи на початку http://uk.wikipedia.... title='1945'>1945http://uk.wikipedia....>[11] року. |
очевидно, також фрагмент бронзового серпа з нелокалізованої місцевості на Кіцман- щині. Він являє собою дугоподібне знаряд- дя із гачком на кінці ручки, яке відливалося з боку спинки, про що свідчить невеликий виступ. Один бік знарядь плоский, а на іншо- му - вздовж спинки леза та ручки тягнеться потовщене ребро (рис. 3, 19). Такі вироби (тип С-24/26 за класифікацією Е.Н. Черних [Чер- ных, 1976, с. 224-227], чи Ghermanesti за В. Даргачовом [Дергачов, 1997, с. 75]) є типо- вими для періоду ВD, хоча зрідка трапляються й у комплексах етапу НА1. Судячи з пропорцій виявлених знарядь та порівняно тупим кутом між лезом виробу та його ручкою, їх слід роз- глядати як найбільш пізній варіант серпів з гачком на ручці - Iliseni [Дергачов 1997, с. 75, рис. 6, 6-7]. Серед подібних виробів з тери- торії Українського Прикарпаття слід назвати знахідки з Магали ІІ [Смирнова, 1969, с. 17, рис. 7, І, 28], Заліщиків, Держова та Олеш- кова [Zurowski, 1949, s. 230-231, tabl. ХХV- ХХVІІ]. |
В ніч з 8 на 9 травня 1944 р. група 'Явора' спільно з місцевою повітовою боївкою оточила с. Держів, в якому проживало багато поляків, щоб почати чистку польського елементу. Поляки почали тікати до костела і там зачинились. Інші сиділи в будинках, зачинившись в них. Тому почали підпалювати хати, спалено костел. Ляхів-утікачів розстрілювали. В цій суматосі стали жертвами і кілька українців, які тікали разом з поляками. В час цієї акції вбито 60 поляків. Дня 10 травня 1944 року боївка групи 'Іскри' ліквідувала в час засідки 16 поляків, які втекли в ліс із спаленого Держова'. |
|
У Держівській колонії засуджені почали голодування!
Омар УЗАРАШВІЛІ Колаж Ігоря НЕСТЮКА
У пенітенціарній службі визнають, що в Україні колонії переповнені.
То про які нормальні умови утримування може бути мова?
http://www.wz.lviv.u... alt='У Держівській колонії засуджені почали голодування!' hspace='10' border='1' vspace='5' align='right'> “Тридцять
засуджених із господарської обслуги учора оголосили голодування”, -
таке тривожне повідомлення надійшло мобільним зв’язком до редакції “ВЗ”
12 березня. Нам телефонували з Держівської колонії №110, що у Миколаївському районі Львівської області. Знаючі люди одразу зауважать, що засуджені, зараховані в господарську обслугу будь-якої колонії, порівняно з іншими засудженими, у привілейованому становищі. Адміністрації колоній зазвичай закривають очі на послаблення режиму утримування для цих засуджених. Адже вони вважаються такими, що “стали на шлях виправлення”. На відміну від інших засуджених, люди з цього підрозділу намагаються не “качати прав” та не конфліктувати з адміністрацією. Отож, якщо навіть у господарській обслузі колонії людей довели до відчаю, можна гарантувати, що умови утримування у цій колонії справді вкрай важкі. нах вважається одним із найгрубіших порушень режиму, за яке можна надовго потрапити у штрафний ізолятор. Та навіть ризикуючи значно погіршити собі життя, засуджені один за другим просили передати їм мобілку, щоб розповісти кореспонденту “ВЗ” про свої негаразди. Кожен з них, спілкуючись з журналістом, волав: “У колонії нелюдські умови утримування...”. Держівську колонію почали будувати у 1983 році – як виправну установу для жінок. У 1985 році до цієї колонії під гавкіт службових вівчарок привезли перший етап засуджених представниць слабкої статі. Жіноча колонія проіснувала у цьому селі до 1989 року, а потім була перепрофільована на лікувально-трудовий профілакторій (у народі – “хімія”) для чоловіків. У травні 2005 року з цього профілакторію зробили чоловічу колонію мінімального рівня безпеки із загальними умовами утримування, призначену для вперше засуджених на невеликі терміни. Наприкінці минулого року Держівську колонію перепрофільовано на колонію середнього рівня безпеки – для неодноразово засуджених. Саме з останнім перепрофілюванням зони, найімовірніше, й пов’язані скарги, які висловлювали “ВЗ” засуджені. Колонія для неодноразово засуджених значно відрізняється від “курортної” колонії мінімального рівня безпеки. Для перепрофілювання слід було зробити капітальний ремонт, добудувати певні режимні об’єкти. Цим і довелося займатися засудженим, яких цієї зими першими перевели у Держівську колонію з інших колоній західного регіону країни. “У двадцятиградусний мороз нас кинули в неопалювані приміщення, – розповідав один із засуджених. – Працювали як каторжні, але при цьому більшість з нас не була офіційно працевлаштована. Грошей за свою рабську роботу ми не отримуємо...”. “Умови перебування в колонії жахливі, – перехопив мобілку інший засуджений. – Все тече, смердить, приміщення не опалюються, усюди багно...”. “Нещодавно засудженим в Україні дозволили телефонувати рідним, – бере мобілку третій співрозмовник. – Нам телефонувати не дозволяють. Посилки від рідних отримуємо із великими запізненнями. Буває, вони йдуть із дому три місяці”. “Якби до нас приїхали журналісти, – доводить ще один засуджений, – половина засуджених не побоялася б розповісти про жахливі умови, в яких нам доводиться жити. Якщо у цій колонії такі нестерпні умови проживання, адміністрація мала б якось пом’якшити режим. Натомість у страшні морози, які нещодавно стояли, нас о шостій ранку виганяли на плац на зарядку. Якщо адміністрації щось не сподобається, скажімо, ім’я засудженого, його кидають у “яму” – штрафний ізолятор”... “Донедавна я працював у цій колонії кухарем, – вступає у розмову ще один в’язень. – Але був змушений відмовитися готувати їжу. Якщо вже мене, кухаря, який на волі був визнаний кращим за професією у своїй галузі, довели до того, що відмовляюся у таких умовах працювати за фахом, уявіть, що тут робиться! У цьому жахітті від нас ще й вимагають повного дотримання режиму утримування!”. Зі зрозумілих причин спілкування мобільним зв’язком із засудженими тривало лише кілька хвилин. Та цих хвилин вистачило, щоб відчути відчай людей, які зателефонували в редакцію. Щоб перевірити викладені ними твердження, кореспондент “ВЗ” зателефонував до начальника Держівської колонії Тараса Мицика. Та лише кореспондент представився, як Тарас Степанович, не вислухавши запитання, безапеляційно заявив: “Я вам нічого коментувати не буду. За будь-якою інформацією звертайтеся в обласне управління. Там для цього існує прес-служба”, – і вимкнув мобілку. Скориставшись порадою начальника колонії, “ВЗ” звернувся до керівника прес-служби управління Державної пенітенціарної служби у Львівській області Мирослава Демківа, щоб передати йому претензії засуджених та почути на них відповіді. – Ви, певно, знаєте, що чимало колоній заповнені під зав’язку, – зауважив пан Мирослав. – Тому наприкінці минулого року вирішили одну із колоній мінімального рівня безпеки Миколаївського району (їх там було дві) перепрофілювати на колонію для неодноразово засуджених. З 30-ї, 48-ї, інших переповнених колоній Львівщини та інших областей у Держівську колонію наприкінці минулого року почали переводити відповідний контингент засуджених. Тоді справді почався капітальний ремонт колонії, який наразі завершено. А поточні ремонтні роботи у таких закладах практично не припиняються. – Наші співрозмовники скаржилися, що живуть в неопалюваних приміщеннях... – У колоніях існують певні норми опалювання. У житлових приміщеннях, скажімо, температура не має бути нижчою від вісімнадцяти градусів тепла. Чергова частина обласного управління щодоби отримує зведення про дотримання режиму опалювання з кожної установи. Тому можу відповісти, що у Держівській колонії режиму опалення приміщень дотримувались і дотримуються. - Засуджені також скаржилися, що їм не дозволяють телефонних розмов з родичами... - У цій колонії, як і в інших, цього року встановили таксофон. Кількість телефонних дзвінків до рідних для засуджених не обмежується. Та якщо засуджені мають гроші на рахунках, вони повинні ці розмови оплачувати. - А чому так довго ідуть посилки від рідних? - Це швидше не наша проблема, а пошти. У колоніях посилки видають два рази на тиждень. Адміністрація зацікавлена швидше віддати посилку на руки, бо у ній можуть бути продукти, що швидко псуються. - Засуджені з господарської обслуги казали, що офіційно вони не працевлаштовані, отож їхня праця не оплачується. - Такого не може бути. Кухар, інший обслуговуючий персонал працевлаштовані. Можливо, засуджені мали на увазі те, що вони, за вимогами режиму, мають безплатно виконувати роботи з благоустрою колонії – не менше двох годин на день. Мені важко говорити конкретно, бо не знаю прізвищ людей, які вам скаржилися... Щоб уникнути звинувачень в необ’єктивності, “ВЗ” пропонує керівництву управління Державної пенітенціарної служби у Львівській області найближчими днями організувати поїздку журналістів у Держівську колонію та надати змогу репортерам поспілкуватися із засудженими без супроводу представників адміністрації колонії. |
Сільський школяр Микола Хомин здобув головну нагороду «Караоке на Майдані» http://www.wz.lviv.u... alt='«Найкращий народний співак» і коня осідлає, і корову подоїть...' hspace='10' border='1' vspace='5' align='right'> У селі Держові, та й у сусідніх теж, мабуть, нема голосистішого артиста, ніж восьмикласник Миколка Хомин. Це можуть підтвердити не тільки його ровесники, вчителі, рідні, а й ведучий відомого телешоу Ігор Кондратюк. На програмі «Караоке на Майдані» цей школярик здобув звання «Найкращий народний співак» і разом з пам’ятною медаллю, ексклюзивною футболкою повіз додому плазмовий телевізор «Хюндай» вартістю 4,5 тисячі гривень. Друзі кажуть до Миколки: «Ти тепер крутий!». Дехто жартує: «Ти, напевно, Кондратюка підкупив». Справді підкупив – своїм талантом… Миколчина мама, яка працює начальником поїзда «Львів - Одеса», якось прихворіла і злягла вдома. Дивилася по телевізору оте «караоке». А як син повернувся з церкви, каже до нього: «Давай з’їздимо до Києва, може, і в тебе вийде…». У перших числах березня поїхали. На Майдані були близько восьмої ранку, а шоу починається об одинадцятій. Мерзли, але від сцени Миколка не відступав ні на крок. Ведучий запізнювався, тож довелося чекати на холоді ще годину. Миколка був невимовно щасливий, коли телезірка звернула на нього увагу і дала мікрофон. Співав пісню Гайтани «На небі і землі». Як узяв перші акорди, публіка стихла, а потім почала дружно підтримувати «хлопчика-мізинчика». За нього плескали найгучніше. Потім виконував пісню з репертуару Софії Ротару - «Тече вода». І знову – тріумфально. Люди гаряче вітали держівського самородка. Один дядько ще до вирішального туру сказав: «Мамаша, можете вже забирати телевізор!». У фіналі випало змагатися з дівчиною, яка, згідно з умовами конкурсу, купила собі це право. Миколка утнув ще один шлягер від Ротару - «Скрипку». Під час голосування грошима у капелюх Миколки слухачі поклалиb 620 гривень, а його суперницю оцінили утричі дешевше… Після вітань Ігор Кондратюк запитав лауреата, чи він, бува, не «зазвіздиться». Миколка лишень усміхнувся. Мама найняла «економ-таксі» (з грошима у хаті не густо), відвезла масивний приз на вокзал, а далі поїхали у зоопарк. «Шкода, що там нема на що вже дивитися – більшість звірів вимерло», - з сумом каже лауреат. У столиці купили київський торт. Їли його вдома разом із наставницею Миколки – вчителькою музики і співів Іриною Мелешко, яка доводиться тіткою. Без неї він не сягнув би таких висот. Ірина Дмитрівна розповідає нам: - Миколка виріс майже без батька. Його не стало десять років тому. Виховують хлопчика мама з бабусею. Хоч зростом маленький, але до роботи беручкий. Порається біля худоби, на городі, сіно заготовляє, гній вивозить і розкидає, оре. Якщо гнідий раптом не хоче йти, сам впрягається у плужок, інших підганяє до праці. Може корову подоїти. Куди не йде, всюди співає. Навіть коли гриби збирає. Маленьким удавав із себе священика, імітував церковні співи. У першому класі на уроці мови, bзамість читати-писати, затягнув «Ета чайная роза». Вчителька каже: «Миколко, почекай до уроку музики». Та де там! Музика аж на п’ятому уроці – не може її діждатися. Бог йому дав не один талант, а сто… Миколка вчиться у Миколаївській музичній школі, виступає у складі львівського дитячого гурту «Родзинка». Без нього не обходиться жоден концерт у школі, сільському клубі, «гастролював» у райцентрі, Дрогобичі,Львові, зараз збирається на фестиваль до Косова. Під час виступу у Польщі тамтешні дівчатка брали у нього автографи. Як усі дітлахи, Микола Хомин любить грати у футбол, теніс, пропадає біляb комп’ютера, катається на скутері. Але музика для нього понад усе. Записав кілька сольних дисків. Вміє грати на акордеоні, синтезаторі, альті, трубі, барабані. Складає вірші. Награє власні мотивчики. Улюблена пісня – «Всюди буйно квітне черемшина». Концертні костюми мама замовляє у сільської майстрині, яка вишиває рушники для церкви. Щоб зберегти голос, спочатку пив яйця, зараз налягає на парене молоко, манну кашу, сам готує їх. Якось з «Родзинкою» робили запис на студії, а Миколка сильно захрип. Йому дали до чаю коньяку – і співалося легше… Запитуємо Миколку, чи мріє поїхати на «Євробачення». Усміхається - «Хочу стати артистом!». На початках бюрократи від культури не допускали хлопця до конкурсів, казали: нічого особливого. Дар його підмітив вчитель Юрій Саварин. Якось на «Сурмах звитяги» він учинив демарш. Сказав: «Якщо не дасте цьому хлопцеві першого місця, більше мене у журі не кличте. Дитина має талант! Дайте дитині вихід!». Що Микола Хомин справді має унікальний голос, можете переконатися у найближчу неділю, 27 березня. Об 11 годині на каналі СТБ показуватимуть «Караоке на Майдані», де тріумфально виступив сільський хлопчина з bЛьвівщини. Миколаївський район, Львівська область На фото: Артистизму на сцені Миколку навчила його тітка, вчителька музики Ірина Мелешко. |
|
Закрити |