Пам'яті Василя Симоненко

Автор: Микола Сова 25 грудня 2011

Микола Лях Ще в дитинстві я ходив у трави, го-мінливі, трепетні ліси, Де дуби мовчали величаво У краплинах ранньої роси. Бігла стежка вдалеч і губилась,А мені у безтурботні дні Назавжди, навіки полюбились Ніжні і замріяні пісні. В них дзвеніло щастя непочате,Радість невимовна і жива, Коли їх виводили дівчата,Як ішли у поле на жнива.

25 грудня 2011

Микола Лях Ті пісні мене найперше вчили Поважати труд людський і піт, Шанувать Вітчизну мою милу, Бо вона одна на цілий світ. Бо вона одна за всіх нас дбає, Нам дає і мрії, і слова, Силою своєю напуває, Ласкою своєю зігріва. З нею я ділити завжди буду Радощі, турботи і жалі, Бо у мене стукотить у грудях Грудочка любимої землі. В.Симоненко

25 грудня 2011