Молитва, яку ми промовляємо поспіхом лише тому, що “так треба”, чи справді є милою Богові?

Часто буває так: ми знаходимо години для телефону, соціальних мереж, перегляду новин чи відео. Але коли приходить час молитви, нас уже огортає втома, находить сон. Ми поспішаємо, швидко читаємо знайомі слова, бо хочемо якнайшвидше завершити молитву і лягти спати. Наче прагнемо скинути з плечей ще один обов’язок.

Але хіба цього хоче Господь?

Богові потрібні не просто наші слова. Йому потрібне наше серце.

Молитва - це не сухе читання текстів. Це пережиття кожного слова, це відкритість душі, це зустріч людини зі своїм Творцем.

Можна прочитати десятки молитов із молитвенника, але весь цей час думати про роботу, проблеми, покупки, плани чи турботи. Вуста говоритимуть до Бога, а серце буде далеко від Нього.

Господь чекає не красивих слів, а живої розмови. Нехай простої, не впевненої, не завжди з правильно підібраними словами, не з ідеально чи граматично досконалими складеними реченнями - проте живої, такої якою говорять не вуста, а серце та душа.

Іноді кілька хвилин щирої молитви, коли людина зі сльозами просить прощення за свої гріхи, відкриває Богові свій біль, свої страхи, свою вдячність чи надію, можуть бути набагато ціннішими, ніж довгі молитви на колінах, прочитані без уваги й любові.

Молитва - це не виконання правила. Це зустріч. Це той дорогоцінний час, який ми свідомо виділяємо для Бога, щоб побути з Ним наодинці. Не тому, що мусимо, а тому, що любимо.

Перед Богом не потрібно вдавати сильного чи бездоганного. Перед Ним можна бути справжнім: із ранами, сумнівами, болем, сльозами, радістю і вдячністю. Саме так народжується жива молитва.

Та молитва - це не лише говорити. Це ще й слухати. Бо дуже часто ми приходимо до Бога лише для того, щоб висловити свої прохання. Але справжня молитва вчить нас замовкнути, щоб почути Його голос у глибині серця. Вона вчить слухати не себе, а Бога.

Тож запитаймо сьогодні самих себе: чи моя молитва є лише обов’язком, який потрібно швидко виконати? Чи вона є живою зустріччю з Тим, Хто любить мене більше, ніж будь-хто у світі?

Нехай кожна наша молитва буде не поспішним виконанням правила, а щирою розмовою дитини зі своїм Небесним Отцем. Бо саме така молитва торкається Божого Серця.

о. Luka Bendyk

Молитва, яку ми промовляємо поспіхом лише тому, що “так треба”, чи справді є милою Богові?

Часто буває так: ми знаходимо години для телефону, соціальних мереж, перегляду новин чи відео. Але коли приходить час молитви, нас уже огортає втома, находить сон. Ми поспішаємо, швидко читаємо знайомі слова, бо хочемо якнайшвидше завершити молитву і лягти спати. Наче прагнемо скинути з плечей ще один обов’язок.

Але хіба цього хоче Господь?

Богові потрібні не просто наші слова. Йому потрібне наше серце.

Молитва - це не сухе читання текстів. Це пережиття кожного слова, це відкритість душі, це зустріч людини зі своїм Творцем.

Можна прочитати десятки молитов із молитвенника, але весь цей час думати про роботу, проблеми, покупки, плани чи турботи. Вуста говоритимуть до Бога, а серце буде далеко від Нього.

Господь чекає не красивих слів, а живої розмови. Нехай простої, не впевненої, не завжди з правильно підібраними словами, не з ідеально чи граматично досконалими складеними реченнями - проте живої, такої якою говорять не вуста, а серце та душа.

Іноді кілька хвилин щирої молитви, коли людина зі сльозами просить прощення за свої гріхи, відкриває Богові свій біль, свої страхи, свою вдячність чи надію, можуть бути набагато ціннішими, ніж довгі молитви на колінах, прочитані без уваги й любові.

Молитва - це не виконання правила. Це зустріч. Це той дорогоцінний час, який ми свідомо виділяємо для Бога, щоб побути з Ним наодинці. Не тому, що мусимо, а тому, що любимо.

Перед Богом не потрібно вдавати сильного чи бездоганного. Перед Ним можна бути справжнім: із ранами, сумнівами, болем, сльозами, радістю і вдячністю. Саме так народжується жива молитва.

Та молитва - це не лише говорити. Це ще й слухати. Бо дуже часто ми приходимо до Бога лише для того, щоб висловити свої прохання. Але справжня молитва вчить нас замовкнути, щоб почути Його голос у глибині серця. Вона вчить слухати не себе, а Бога.

Тож запитаймо сьогодні самих себе: чи моя молитва є лише обов’язком, який потрібно швидко виконати? Чи вона є живою зустріччю з Тим, Хто любить мене більше, ніж будь-хто у світі?

Нехай кожна наша молитва буде не поспішним виконанням правила, а щирою розмовою дитини зі своїм Небесним Отцем. Бо саме така молитва торкається Божого Серця.

о. Luka Bendyk

Верховна рада прийняла в цілому Закон про Український національний пантеон

За — 287

Український національний Пантеон пропонується створити як загальнонаціональний меморіальний комплекс у Києві — місце пам’яті, покликане вшанувати найвидатніших борців за незалежність України та творців української держави й нації за понад тисячолітню історію.

Будівництво Пантеону передбачається за результатами всеукраїнського або міжнародного архітектурного конкурсу. Законопроєкт також визначає особливості його створення та розміщення, зокрема на територіях природно-заповідного фонду й в охоронних зонах.

Документ встановлює критерії, за якими особа може бути вшанована в Українському національному Пантеоні, а також детально регламентує процедуру перепоховання. Воно може відбутися не раніше ніж через 20 років після смерті людини.

Рішення щодо кандидатур ухвалюватиме спеціальний фаховий колегіальний орган, створений при Пантеоні. Після цього кожна кандидатура затверджуватиметься окремим законом, який ухвалюватиме Верховна Рада України та підписуватиме Президент України.

І хоч слуги сьогодні співали оди Зеленському, але я нагадаю, що основи цієї ідеї заклав Президент Віктор Ющенко, який першим виніс питання створення Українського національного Пантеону на найвищий державний рівень. Згодом, у 2015 році, Верховна Рада VIII скликання ухвалила Постанову «Про увіковічення пам’яті Героїв України, які віддали своє життя за свободу і незалежність України», якою передбачила створення у центральній частині Києва Українського національного пантеону (Меморіального комплексу).

Того ж року Президент України Петро Порошенко видав Указ про підготовку до створення Пантеону.

Тож нинішній законопроєкт не започатковує нову ідею, а продовжує реалізацію державної концепції, яка формувалася роками. Український національний Пантеон має стати не лише місцем перепоховань, а насамперед символом нашої історичної пам’яті, державної тяглості та вдячності тим, хто творив і захищав Україну.

⚡️Історичне! Верховна рада прийняла в цілому Закон про Український національний пантеон

За — 287✅

🇺🇦Український національний Пантеон пропонується створити як загальнонаціональний меморіальний комплекс у Києві — місце пам’яті, покликане вшанувати найвидатніших борців за незалежність України та творців української держави й нації за понад тисячолітню історію.

🇺🇦Будівництво Пантеону передбачається за результатами всеукраїнського або міжнародного архітектурного конкурсу. Законопроєкт також визначає особливості його створення та розміщення, зокрема на територіях природно-заповідного фонду й в охоронних зонах.

🇺🇦Документ встановлює критерії, за якими особа може бути вшанована в Українському національному Пантеоні, а також детально регламентує процедуру перепоховання. Воно може відбутися не раніше ніж через 20 років після смерті людини.

Рішення щодо кандидатур ухвалюватиме спеціальний фаховий колегіальний орган, створений при Пантеоні. Після цього кожна кандидатура затверджуватиметься окремим законом, який ухвалюватиме Верховна Рада України та підписуватиме Президент України.

І хоч слуги сьогодні співали оди Зеленському, але я нагадаю, що основи цієї ідеї заклав Президент Віктор Ющенко, який першим виніс питання створення Українського національного Пантеону на найвищий державний рівень. Згодом, у 2015 році, Верховна Рада VIII скликання ухвалила Постанову «Про увіковічення пам’яті Героїв України, які віддали своє життя за свободу і незалежність України», якою передбачила створення у центральній частині Києва Українського національного пантеону (Меморіального комплексу).

Того ж року Президент України Петро Порошенко видав Указ про підготовку до створення Пантеону.

Тож нинішній законопроєкт не започатковує нову ідею, а продовжує реалізацію державної концепції, яка формувалася роками. Український національний Пантеон має стати не лише місцем перепоховань, а насамперед символом нашої історичної пам’яті, державної тяглості та вдячності тим, хто творив і захищав Україну.

Вопрос:
- Какие полезные ископаемые есть?
Ответ:
- Да

📊 Держаудитори Харківщини підбили підсумки роботи за січень–травень 2026 року.

За результатами заходів державного фінансового контролю Північно-східний офіс Держаудитслужби виявив порушення законодавства на суму понад 14,7 млрд грн.

🔹 Проведено 10 ревізій та 1 державний аудит.
🔹 Встановлено фінансові порушення на 483 млн грн, з яких понад 20 млн грн уже відшкодовано.
🔹 У сфері публічних закупівель проведено 227 моніторингів і 3 перевірки, що дозволило виявити порушення на 8,8 млрд грн та попередити неефективне використання бюджетних коштів на 1,6 млрд грн.
🔹 За результатами аудитів впроваджено 11 рекомендацій із економічним ефектом 25 млн грн.

Також матеріали перевірок передано до правоохоронних органів, відкрито кримінальні провадження, вручено повідомлення про підозру та подано позови до суду для відшкодування встановлених збитків.

Детальніше на сайті:
https://khrk.dasu.gov.ua/ua/news/43...

Вопрос:
- Гена демиденко

Ответ:
- Мій дід Степан Юхимович Демиденко, 1924 р.н.

Свято Святих апостолів Петра і Павла в Українська греко-католицька церква відзначають 29 червня за григоріанським календарем.

Це одне з найбільших свят церковного року, присвячене двом першоверховним апостолам:

• Святий апостол Петро — рибалка, найближчий учень Ісуса Христа, якому Христос сказав: «Ти — Петро, і на цій скелі Я збудую Мою Церкву».
• Святий апостол Павло — спочатку переслідував християн, але після навернення став одним із найвидатніших проповідників Євангелія.

Обидва апостоли, за церковним переданням, прийняли мученицьку смерть у Рим приблизно в середині I століття.

Традиції свята

• У храмах служать святкову Божественну літургію.
• Віряни моляться за зміцнення віри, єдність Церкви та Боже благословення для своїх родин.
• Напередодні завершується Петрів піст, тому після богослужіння родини часто збираються за святковим столом.

Свято Святих апостолів Петра і Павла в Українська греко-католицька церква відзначають 29 червня за григоріанським календарем.

Це одне з найбільших свят церковного року, присвячене двом першоверховним апостолам:

• Святий апостол Петро — рибалка, найближчий учень Ісуса Христа, якому Христос сказав: «Ти — Петро, і на цій скелі Я збудую Мою Церкву».
• Святий апостол Павло — спочатку переслідував християн, але після навернення став одним із найвидатніших проповідників Євангелія.

Обидва апостоли, за церковним переданням, прийняли мученицьку смерть у Рим приблизно в середині I століття.

Традиції свята

• У храмах служать святкову Божественну літургію.
• Віряни моляться за зміцнення віри, єдність Церкви та Боже благословення для своїх родин.
• Напередодні завершується Петрів піст, тому після богослужіння родини часто збираються за святковим столом.

Вопрос:
- Ищу кулачко соболевскую любовь Ивановну 1953 г. Р
Ответ:
- Тоже ищу Кулачко, девичья фамилия Соболевская Любовь Ивановна. Родом из Амурской области пгт. Ерофей Павлович.

Вопрос:
- Які народні ремесла розвинені?
Ответ:
- Все є

Вопрос:
- Ви хотіли б тут жити?
Ответ:
- Так

https://www.alfamegalit.com.ua - изготовление металлоконструкций

https://www.alfamegalit.com.ua - комплексная металлообработка

Вопрос:
- Чи існує готель, хто з мешканців здає в оренду житло?
Ответ:
- Не

Вопрос:
- Які заклади відпочинку є?
Ответ:
- Бар

Вопрос:
- Де знаходиться найближчі СТО, шиномонтаж?
Ответ:
- В центрі