Так, хлопець був вкурсі, що розірвати оптоволокно не можливо, тому він зробив вузол, щоб його перепереламати

12 квітня 2022 року жінка потрапила під мінометний обстріл. Вона надавала допомогу пораненому і, на жаль, загинула. Тіло Ольги вдалося повернути додому у рамках обміну. Її знайшли в одній із братських могил. Вічна та світла пам’ять Ользі Таран. 🕯️ Вічна та світла пам’ять усім, чиє життя відібрала росія.

Коли почалася велика війна, Ольга Таран виконувала обов’язки начальниці медичного пункту танкового батальйону під Маріуполем, на Донеччині. 24 лютого військові отримали наказ зайти у місто та тримати оборону на заводі «Азовмаш». Тоді Ольга організувала польовий госпіталь у одному з бункерів та доправляла туди поранених, яких рятувала з поля бою.

«Коли доньці (Ольги - ред.) виповнилося три роки, Оля заявила, що хотіла би в армію. Мовляв, в неї медична освіта, вона точно матиме більше можливості допомогти бійцям» У грудні 2015-го жінка підписала контракт із 36-ю бригадою морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського і стала фельдшером танкового батальйона. Так Ольга вирушила у свою першу ротацію. Відтоді жінка прослужила майже сім років: ще була фельдшером польового вузла зв’язку, бойовим медиком медичної роти.

Ольга Таран народилася 22 травня 1987 року в Котельві, що на Полтавщині. Там закінчила гімназію й поїхала до Лубен — навчатися на фельдшера-акушера. По завершенню коледжа Ольга переїхала до Миколаєва — там працювала в місцевому інтернаті, згодом — у центрі соціально-психологічної реабілітації дітей. А у 2015-му жінка доєдналася до лав Збройних сил України. Ось, що пригадує сестра Ольги Таран: